Рожевий пелікан (Новоєгорівська ЗОШ)

                                                                                                                                               Роботу виконала

                                                                                                                                               учениця 7 класу

Новоєгорівська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів

                                                                                                                                         Жмура Софія

                                                                                                                                              Вчитель біології

                                                                                                                                                             Галай Надія Вікторівна

                                                                                                                                                            вчитель вищої категорії

                                                                                                                                              старший вчитель.

Рожевий пелікан – це досить великий птах. Він мас біле оперення з блідо-рожевим відтінком. Цікаво, що махове пір’я цього птаха – чорного кольору з білими стрижнями.

    РядВеслоногі
РодинаПелікани
Рід/ВидPelecanus onocrotalus
Основні дані:
РОЗМІРИ
Довжина: 130-175 см.
Довжина дзьоба: 2 м.
Довжина крила: 70-71 см, у самок – 64-69 см.
Маса: 10-11 кг.
РОЗМНОЖЕННЯ
Статеве дозрівання: з 3 років.
Період гніздування: різний.
Кількість яєць: 1-3.
Висиджування: близько 33 днів.
Вигодовування пташенят: 14 днів.
СПОСІБ ЖИТТЯ
Звички: тримаються колоніями.
Їжа: в основному, риба.
СПОРІДНЕНІ ВИДИ
Інші види пеліканів це: пелікан кучерявий, пелікан бурий, пелікан-носоріг, пелікан австралійський, пелікан сірий і пелікан червоноспинний.

Ну, вот и он попал в стишок:
Под клювом – кожаный мешок.
И я скажу вам без улыбки
Туда влезает много рыбки…
Ныряет он так глубоко,
Что ловит много и легко.
Красивый, сильный великан.
Кто эта птица? (ПЕЛИКАН)

 

Рожевий пелікан – це представник одного з найстародавніших рядів птахів. Щоправда, по землі рожевий пелікан пересувається досить незграбно, проте до життя у воді і в повітрі він пристосувався чудово.

Гніздові колонії найчастіше розташовані по мілководних внутрішніх водоймищах із зарослими водною рослинністю берегами, переважно в дельтах річок. Весною птахи збираються групами на місці майбутніх колоній, але вже в цей час вони тримаються парами. Перший час пелікани спокійно ходять по берегу, злітають і знову опускаються на землю.
Будівництво гнізда не віднімає у самки багато часу: громіздка споруда готова вже через 2-3 дні. Самець допомагає їй у будівництві – приносить будівельний матеріал у своєму горловому мішку. Коли трапляється слушна нагода, пелікани крадуть будівельний матеріал у сусідів. Самка відкладає 2 яйця білого кольору, з товстим вапняним нальотом. Самка насиджує їх сама, самець лише зрідка змінює її. Через 33 дні вилуплюються пташенята. Перший час батьки годують їх напівперетравленою їжею.

СПОСІБ ЖИТТЯ

Рожеві пелікани гніздуються колоніями. Вони дуже приязні та доброзичливі, за винятком гніздового періоду, коли змушені захищати свою територію.
Зграя пеліканів, що летить, зазвичай утворює клин у формі букви „V” або одну косу лінію. Мандруючи у повітрі, птахи використовують висхідні потоки, щоб ширяти, не докладаючи при цьому великих зусиль.Летять рожеві пелікани здебільшого на висоті 150-300 м.
Самці і самки відрізняються тільки розмірами, забарвлені вони однаково. Молоді пелікани отримують дорослий наряд тільки у віці 3 років. Саме в цей час вони досягають статевої зрілості. отримують дорослий   наряд тільки у віці 3 років. Саме в цей час вонивони досягають статевої зріл

ЇЖА

Біля річки, в тіні ліан,
Поселився  пелікан.
Пелікан не ловить мошок,
ловить він у річці рибок.

Основу раціону рожевих пеліканів складає риба. Пірнати ці птахи не можуть, тому, добуваючи її, занурюють під воду шию і передню частину тулуба. Зазвичай пелікани ловлять рибу разом. При цьому вся група прагне підігнати рибу до берега. Для цього птахи голосно б’ють крилами по воді.
Інколи спостерігалися випадки, коли пелікани полювали на рибу разом з бакланами. Найімовірніше, вигода від такого полювання була обопільною. Саме рибою пелікани вигодовують своїх пташенят. Поки вони ше маленькі, батьки годують їх напівперетравленою їжею.

ЯК  РОЖЕВИЙ  ПЕЛІКАН  ЛОВИТЬ  РИБУ

Дзьоб: горловий мішок на нижньому боці дзьоба. Перш ніж проковтнути рибу, пелікан випускає з нього всю воду.
Лов риби: пелікани полюють на неї поодинці або групами.
1. Птахи утворюють півколо.
2. Вдаряючи крилами по воді, заганяють рибу на мілководдя.
3. Потім своїми великими дзьобами дістають рибу з води. При цьому дзьоби занурюють у воду одночасно

Эта – птица великан
Под названьем «пеликан».
В клюве он всегда готов,

Как в мешке, носить улов!

 

 

У реки, в тени лиан,
Поселился пеликан.
Пеликан не ловит мошек,
Ловит он в реке рыбёшек.

Пеликан  я,  пеликан.
И  хоть совсем не великан,
Мешок  с  собой всегда ношу –
Рыбку я ловить спешу.

 

 

Под клювом – кожаный мешок.
И я скажу вам без улыбки
Туда влезает много рыбки…
Ныряет он так глубоко,
Что ловит много и легко.
Красивый, сильный великан.
А зовут его пеликан.

 

 

Примітивні гнізда з бур’яну та очерету  пелікани влаштовують на узбережжі островів, а в плавнях – на сплавинах біля відкритої води. Гніздо будує самка, самець підносить будівельний матеріал. Гніздо птахи можуть збудувати за 2-3 дні.

Гнездо в кустах на островке,
В гнезде птенцы галдят,
Ныряет мама в озерке,
А он стоит невдалеке,
Как сторож и солдат.

 

 

Звичайно пелікани утворюють сумісні колонії з великими бакланами. Пари утворюють на місцях гніздування або раніше.В період формування пар холості самці збираються разом у місці розташуванні колонії і проводять шлюбні демонстрації – проходжаючись з піднятим тулубом та наполовину розкритими крилами. Потім найбільш активні з «женихів» сватаються до самок котрі сидять поряд.Інколи між самцями виникають бійки, вони хапають один одного дзьобами.     Кладка з 2, рідше 1-3 яєць, з’являється у травні. Яйця відносно невеликі:вагою 150–200 г, 80-112 мм завдовжки, 50-75 мм завширшки, з товстою білою шкарлупою без плям. Для порівняння – куряче яйце має середню вагу 50 г. Насиджує переважно самиця 30-39 днів, починаючи з часу появи першого яйця. На час годівлі на гнізді її замінює самець. Звичайно у гнізді до вильоту виживає одне пташеня. Пташенята піднімаються на крило у віці 60-75 діб, у віці 20-30 діб вони збираються у «ясельні групи».

 

 

 

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО…

  • В Індії існує легенда, згідно з якою пелікани допомагають бідним рибалкам ловити рибу. Інша легенда свідчить, що вони допомагали мусульманам будувати храм у Мецці.
  • Є ще одна легенда, в якій говориться про самку пелікана, яка вбила пташенят, і про самця, який повернув їх до життя. Потім він розірвав собі дзьобом груди і годував пташенят своєю кров’ю. Можливо, ця легенда народилася тому, що люди помітили зміну забарвлення зобу птахів, яке під час гніздування стає жовтим або червоним.
  • Скам’янілості предків пеліканів були знайдені в породах, вік яких складає 100 мільйонів років.
  • Найбільший пелікан – далматинський, розмах крил якого сягає 3 м, довжина – 180 см, а
  • Вага – 15 кг.

   Охорона

Птахи звичайні, місцями чисельні у дельті Дунаю, на Кінбурнській косі, Сиваші та у деяких інших приморських угіддях. Основні загрози для виду: переслідування людиною, зменшення площі місць існування та запасів корму в результаті регулювання стоку води, використання великих її запасів на зрошення та природних періодичних коливань заводненості. На темпи приросту популяції суттєво впливають репродуктивні показники виду (тільки 2 яйця в кладці, статева зрілість на третій рік). Необхідно зберігати найбільш цінні водойми на засушливих територіях шляхом правильного їх використання та зменшити фактор непокоєння гніздуючих птахів людиною. Вид занесено до Червоної книги України (статус – зникаючий),

Бернської (додаток 2) і Боннської (додатки 1 та 2) конвенцій. Охороняється у Дунайському та Чорноморському біосферному заповідниках, Нижньодніпровському НПП та РЛП “Кінбурська коса”.

Пусть так. Но я скажу иным

Гогочущим болванам:
– Снимите шапки перед ним,
Перед зобастым и смешным,
Нескладным пеликаном!

На Україні, ми звикли порівнювати птахів з долями людей. Наприклад з голубами порівнюємо– « ніжні стосунки закоханих воркують, як голубки». Говорячи про вірність, додаємо: «як у лебедів». «Зозулями» називаємо матерів, які кидають дітей. Але є серед пернатих і такий птах, який символізує жертовність і турботу про підростаюче покоління. Це – пелікан. Антична легенда, що пережила багато віків, говорить про те, як ці птахи рятували своїх дітей від укусу ядовитої змії, розірвавши груди, поїли їх своєю кров’ю. Пелікан, годуючий дітей своїх кров’ю став символом жертовної смерті Христа. Тому у християнській релігії пелікан символізує жертовну любов.

 

 

На стародавніх гербах пелікана зображували так, щоб було видно, як він розриває собі груди і звідти ллється кров, що символізувало любов батьків до дітей. Наприклад у Скандинавії зображення цього птаха стало емблемою донорів. Відомий і такий факт: для того щоб педагоги завжди пам’ятали, що вони відповідальні за підростаюче покоління, на мундирах чиновників «виховних будинків» Маріїнського відомства, відповідно до постанови від 1834 року, позолочені ґудзики мали «зображення пелікана, який годує пташенят».

 

Дивно спостерігати за ставленням пеліканів до свого потомства, їхня здатність вчасно відчувати, коли малечі потрібна допомога. Пташенята, які оперилися, люблять зібратися разом у так звані «ясельні» групи, які можуть бути численними, оскільки пелікани – зграєві птахи. І, зрозуміло, маючи різних батьків, усі вони – «на одне лице», а коли зголодніють, майже одночасно здіймають страшний ґвалт. Почувши його, тата і мами – тут як тут. І в цьому волаючому натовпі вони безпомилково знаходять своє пташеня і годують тільки його. Уважно стежать батьки за своїми нащадками і тоді, коли ті, вступивши в пору отроцтва, у пошуках їжі та розваг, пізнання світу перебираються в найближчі околиці. Зокрема, прилітають підгодувати, розуміючи, що у молодняка через відсутність досвіду можуть виникнути проблеми з харчуванням.

Властивість пеліканів триматися разом, допомагати один одному, сусідувати в злагоді, що важливо для належного життєзабезпечення. Цього правила вони дотримуються навіть у польоті – ритм помахів крилами задає головний птах, і всі цей ритм витримують. Діють пелікани спільно і під час добування їжі.

     Є цікава легенда про те, чому будівництвом гнізда в сімействі цих пернатих займаються представниці жіночої статі. В ній йдеться про те, що чоловіча частина не дуже схильна обтяжувати себе шлюбними узами – віддає перевагу вільному коханню. Відмовка від одруження була одна: нема житла, ось побудую, тоді й створимо сім’ю. Але далі обіцянки справа не йшла. Тому «наречені», не бажаючи стати матусями-одиначками, взяли на себе ініціативу – зайнялися будівництвом. Після цього у «женихів» заговорила совість – почали приносити до місця будівництва всі необхідні матеріали: траву, гілки і палиці, нерідко крадучи їх у сусідів. Усього три дні – і будинок готовий.

Якістю його, звичайно, не можна похвалитися, в основному через поспіх, але, як то кажуть, з милим рай і в курені.На спірне питання, корисний пелікан чи ні, орнітологи уточнюють: ці птахи ловлять тільки малоцінну та хвору рибу і тим самим оздоровлюють рибні запаси. Пелікани також приносять чималу користь, оскільки разом з бакланами є постачальниками цінного органічного добрива – гуано. Заради отримання цього посліду в деяких країнах створюють у морі спеціальні платформи для птахів. Ефективність гуано в 33 рази вища за звичайний гній. І це ще не все: в китайській та індійській медицині жир пеліканів використовується для лікування ревматизму.

 

       В Індії приручені та навчені пелікани допомагають господарям ловити рибу…

В Україні цього птаха можна зустріти у дельті Дунаю та в районі Чорноморського Біосферного заповідника, біля берегів Кримського півострова, подекуди на Азовському узбережжі. Під час міграції, пелікана можна побачити і на Сумщині. Пелікан рожевий занесений до Червоної книги України як зникаючий вид. Також занесений до Додатоку II Бернської конвенції, Додатків I та II Боннської конвенції, AEWA. Охороняється у Дунайському та Чорноморському БЗ, філії «Лебедині о-ви» Кримського ПЗ, Нижньодністровському НПП та РЛП «Кінбурська коса»

 

 

 

Життя цих птахів цікаве, дещо нагадує нас, людей. Але все ж таки ми часто буваємо жорстокими до себе і своїх дітей, а в даний час і до своєї держави. Тому важливо усвідомлювати: ми, люди, єдині на Землі істоти, які мають моральні зобов’язання. У тому числі й перед дикою природою як творінням Бога. До того ж, вивчаючи життя наших менших братів, їхні світи, допомагаючи їм, ми зробимо своє життя яскравішим, різноманітнішим, цікавішим і кориснішим.

 

 

 

Почему-то пеликана
Называют «баба-птица»,
Независимо от пола
(Что обидно для самца!);

Может, люди, как ни странно,
Видят сходство в чьих-то лицах
С пеликаньим клювом голым,
Хоть и острый он с конца?..

А под клювом этой птицы
Есть большой мешок для рыбы,
Он растягиваться может,
Не наполнится пока…

И, возможно, поместиться
В тот мешок и мы могли бы:
Как резиновая, кожа
Пеликаньего мешка.

На ногах у пеликана
Между пальцев – перепонки,
Чтоб за рыбой он умело
Мог и плавать, и нырять…

Он, наевшись, истуканом
Молча греется в сторонке,
Отдыхая между делом,
А потом – нырять опять…