Рожевий пелікан (БДЮТ)

Виконали :вихованці гуртка БДЮТ
«Друзі природи»

Жуков Олександр(7 років),

Художник Софія (7 років),

Котляр Ілля (6 років)                      

Керівник гуртка

Кофан Олена Олександрівна

“Птахом року-2015” став Пелікан рожевий (Pelecanus onocrotalus), який зустрічається на України у дельті Дунаю та в районі Чорноморського Біосферного заповідника, біля берегів Кримського півострова, подекуди на Азовському узбережжі.

В нашій області цей птах вільно проживає на Кінбурнській   косі, яка є частиною Чорноморського біосферного заповідника. Жителі нашої області також можуть побачити пеліканів в Миколаївському зоопаркі.

Так, як  “Птах року-2015” – Пелікан рожевий безпосередньо не гніздиться в нашому районі ми з вихованцями гуртків еколого-натуралістичного напряму («Друзі природи», «Основи екологічних  знань») провели озна-йомлення з птахом вико-риставши інформацію з Вікіпедії, відвідали місцеву бібліотеку журналу «Коло-сочок», дитячої енциклопедії  інших джерел та отримали відповіді на такі запитання:

  • Який має вигляд?
  • Чим відрізняються від інших птахів?
  • Який веде спосіб життя?
  • Як розмножується?
  • Як охороняється цей птах на Україні?
  • Цікаві факти про пеліканів.
  • Чи корисні пелікани?
  • Як висвітлено образ пелікана в культурі?

Дитячу творчість представлено у вигляді розвиваючих ігор, кросворду, загадки, фізхвилинки та інше.

ПЕЛІКАН РОЖЕВИЙ
Вид: Пелікан рожевий (Pelecanus onocrotalus)
Родина: Пеліканові                    Ряд: Веслоногі
Клас: Птахи                           Підтип: Хребетні
Ареал проживання: Мешкає у Європі, Азії та Африці

Опис

Довжина тіла – 140-175 см
Розмах крил – 285-310 см
Вага – до 11 кг
Тривалість життя – до 51 року

У світі існує 8 видів пеліканів. Ці птахи населяють всі континенти, крім Антарктиди. Більшість пеліканів живуть в теплих регіонах, біля узбереж і гирл річок, де вони харчуються рибами, ракоподібними, пуголовками і навіть черепахами.

Список видів пеліканів

Рожевий пелікан (Pelecanus onocrotalus).

Кучерявий пелікан (Pelecanus crispus)

Бурий пелікан (Pelecanus occidentalis).

Американський білий пелікан (Pelecanus erythrorhynchos).

Рожевоспинний пелікан (Pelecanus rufescens).

Австралійський пелікан (Pelecanus conspicillatus).

Сірий пелікан (Pelecanus philippensis).

Перуанський пелікан (Pelecanus thagus).

Новозеландський пелікан (Pelecanus novaezealandiae) — вимерлий.

Чим відрізняються від інших птахів?

Рожевий пелікан – один з найбільших наших птахів, значно більший за гуску. Має короткі ноги і непропорційно великий дзьоб із світло-жовтим шкіряним мішком на піддзьобку. Наддзьобок сіро-блакитний з червоними плямами. Навколо очей широка гола пляма. У шлюбному вбранні птах білий, з рожевим відтінком, на потилиці “чуб” з вузьких загострених пер. На лобі шишкоподібне здуття. На грудях жовта пляма з вохристим відтінком. Ноги і перетинка між пальцями жовті. Крила широкі, заокруглені, з чорними кінцями. Статевий диморфізм в забарвленні не виражений. В позашлюбному вбранні потовщення на лобі немає і загальний тон забарвлення тьмяніший. На льоту шия зігнута так, що голова лежить на спині, а дзьоб направлений вперед. Молодий птах сірувато-бурий зверху, крім світло-блакитної спини, і білий з бурим нальотом знизу. З віком темне забарвлення зникає. Після третьої линьки птах одягається в доросле вбрання.

 

Спосіб життя

Пелікани здебільшого тримаються зграями. Харчуються виключно рибою. Для полювання обирають мілководні ділянки. Зазвичай птахи полюють зграями (іноді і з бакланами). При цьому вони пливуть шеренгою, опистивши голову у воду, і сильно хлопають крилами по воді, створюючи сильний шум. При наближенні до берега риба вимушена прориватись крізь ряди птахів і в цей час пелікани хапають її дзьобами. Ніколи не пірнають, тільки надовго занурюють голову, іноді виймаючи її щоб вдихнути повітря або проковтнути рибу. Ловля риби займає у пеліканів лиш невелику частину дня, весь інший час вони тримаються на піщаних островах або узбережжі. У польоті добре планерують. Помахи крил рідкі і глибокі.

Розмноження

Прилітає у березні. Гніздиться колоніями до 700 пар. Паруванню передують шлюбні ігри: птахи то піднімаються у повітря, то спускаються на воду, при цьому видають бормочущі звуки і труться дзьобами. Для гніздівлі обирає глухі місця плавнів з надломаним очеретом або окремі куртини, іноді піщані чи кам`янисті, слабо зарослі острівці. Будівництвом гнізда, зазвичай, займаються самки. Самці ж в свою чергу приносять будівельний матеріал, нерідко викрадений у сусідів. Самка сидить на гнізді ще до появи кладки, покидаючи його дуже рідко і неохоче. У кладці 2-3 білих яйця з товстим вапняним нальотом. Насиджують їх обидва птахи протягом 33 діб. Пташенята вилуплюються сліпі і голі. Через 10 днів вони повністю вкриваються коричневим пухом. На крило піднімаються через 75 днів. Статевозрілими стають на третій-четвертий рік.

Чим корисні пелікани?

На запитання, яку користь приносять пелікани, можна прочитати і таку відповідь: користі жодної — м’ясо і яйця пеліканів у їжу не вживають. А от шкоди від них чимало. Шкідливим цей птах вважається тому, що їсть багато риби. За деякими даними, сімейство пеліканів з двома пташенятами з’їдає за вісім місяців понад 1000 кілограмів риби. Але, захищаючи пеліканів, орнітологи уточнюють: ці птахи ловлять тільки малоцінну та хвору рибу і тим самим оздоровлюють рибні запаси. А ще нагадують: пелікани приносять чималу користь, оскільки разом з бакланами є постачальниками цінного органічного добрива — гуано. Заради отримання цього посліду в деяких країнах створюють у морі спеціальні платформи для птахів. Ефективність гуано в 33 рази вища за звичайний гній. І це ще не все: в китайській та індійській медицині жир пеліканів використовується для лікування ревматизму. В Індії приручені та навчені пелікани допомагають господарям ловити рибу…

Образ пелікана в культурі

На стародавніх гербах пелікана зображували так, щоб було видно, як він розриває собі груди і звідти ллється кров, що символізувало любов батьків до дітей. Наприклад у Скандинавії зображення цього птаха стало емблемою донорів. Відомий і такий факт: для того щоб педагоги завжди пам’ятали, що вони відповідальні за підростаюче покоління, на мундирах чиновників «виховних будинків» Маріїнського відомства, відповідно до постанови від 1834 року, позолочені ґудзики мали «зображення пелікана, який годує пташенят». Пелікан – персонаж багатьох казок і легенд. У мусульман він вважається священним птахом – за переказами пелікан носив у горловому мішку камені для будівлі святинь в Мецці.

Дивно спостерігати за ставленням пеліканів до свого потомства, їхня здатність вчасно відчувати, коли малечі потрібна допомога. Пташенята, які оперилися, люблять зібратися разом у так звані «ясельні» групи, які можуть бути численними, оскільки пелікани – зграєві птахи. І, зрозуміло, маючи різних батьків, усі вони – «на одне лице», а коли зголодніють, майже одночасно здіймають страшний ґвалт. Почувши його, тата і мами – тут як тут. І в цьому волаючому натовпі вони безпомилково знаходять своє пташеня і годують тільки його. Уважно стежать батьки за своїми нащадками і тоді, коли ті, вступивши в пору отроцтва, у пошуках їжі та розваг, пізнання світу перебираються в найближчі околиці. Зокрема, прилітають підгодувати, розуміючи, що у молодняка через відсутність досвіду можуть виникнути проблеми з харчуванням.

Властивість пеліканів триматися разом, допомагати один одному, сусідувати в злагоді, що важливо для належного життєзабезпечення. Цього правила вони дотримуються навіть у польоті – ритм помахів крилами задає головний птах, і всі цей ритм витримують. Діють пелікани спільно і під час добування їжі.

Напевно невипадково те, що птахом року – 2015 оголошено саме пелікана рожевого. На Україні, ми звикли порівнювати птахів з долями людей. Наприклад з голубами порівнюємо ніжні стосунки закоханих – «воркують, як голубки». Говорячи про вірність, додаємо: «як у лебедів». «Зозулями» називаємо матерів, які кидають дітей. Але є серед пернатих і такий птах, який символізує жертовність і турботу про підростаюче покоління. Це – пелікан. Антична легенда, що пережила багато віків, говорить про те, як ці птахи рятували своїх дітей від укусу ядовитої змії, розірвавши груди, поїли їх своєю кров’ю. Пелікан, годуючий дітей своїх кров’ю став символом жертовної смерті Христа. Тому у християнській релігії пелікан символізує жертовну любов.

Цікаво знати

Пелікани полюють зграями. Зграя оточує на воді рибу і плескаючи крильми звужує коло, зганяючи рибу в його центр. Коли здобич збивається в щільну зграю, птахи одночасно занурюють дзьоби у воду і виймають рибу своїми піддзьобними мішками.

  • Дзьоб у пташенят маленький і м’який. Батьки годують їх напівперетравленою їжею зі свого горлового мішка.
  • Пелікани не вміють пірнати.
  • У пеліканів немає ніздрів вони дихають дзьобом.
  • Пелікани легко приживаються і навіть розмножуються в неволі. Їх можна побачити мало не в усіх зоопарках країни.
  • Досить часто окремі птахи або пари залітають углиб країни, де

їх можна побачити на різних водоймах. Такі зальоти вглиб континенту спостерігають вже понад півтора століття. У 2014 році їх бачили у Волинській, Вінницькій та Черкаській областях. Зазвичай це

молоді недосвідчені птахи.

  • Пелікани – це єдині птахи, в яких є перетинки між усіма чотирма пальцями.
  • Пелікани зазвичай вибирають для своїх колоній острови чи скелі, недосяжні для хижаків.
  • Пелікани живуть 50–60 років
  • Найдовший дзьоб у пелікана – 51 см, у лелеки – 19 см, у чаплі –

23 см, у жовни чорної – 6,5 см.

Охорона

Птахи звичайні, місцями чисельні у дельті Дунаю, на Кінбурнській косі, Сиваші та у деяких інших приморських угіддях. Основні загрози для виду: переслідування людиною, зменшення площі місць існування та запасів корму в результаті регулювання стоку води, використання великих її запасів на зрошення та природних періодичних коливань заводненості. На темпи приросту популяції суттєво впливають репродуктивні показники виду (тільки 2 яйця в кладці, статева зрілість на третій рік). Вид занесено до Червоної книги України (статус – зникаючий), Бернської  і Боннської  конвенцій. Охороняється у Дунайському та Чорноморському біосферному заповідниках, Нижньодніпровському НПП та РЛП “Кінбурська коса”. Необхідно зберігати найбільш цінні водойми на засушливих територіях шляхом правильного їх використання та зменшити фактор непокоєння гніздуючих птахів людиною.  В останній час спостерігається збільшення чисельності дунайської популяції та її інтенсивне просування на схід це зумовлено належною охороною у заповідниках дельти Дунаю покращенням стану водного середовища.

Вихованці гуртків еколого- натуралістичного відділу провели пропагандистку роботу, щодо вивчення, збереження та охорони птаха пелікана рожевого. Розповсюдження листівок пропандисткого характеру, проведено акції «Вода – джерело життя» по  очищенню прибережних смуг водоймищ, для того, щоб і до нас завітали пелікани.

 

В бібліотеці проведено тематичні  лекції.

 

Дитяча творчість

                         Загадка

Цього птаха легко розпізнати.

Вийшов рибку він піймати.

Під піддзьобком він мішечок має

У якому рибку ту ховає.

Одягнувся в біло-рожеве вбрання

Більш граційного красеня нема.

Кожний хто цього птаха знає

Його назву відгадає.

 

Автор: вихованець гуртка «Друзі природи»

                         Жуков Олександр,7 років

   Фізхвилинка

Пелікани прилетіли

Та на річку вони сіли.

Покружляли по водичці

Наловили рибки в річці.

Піднялися , полетіли

Та на гнізда свої сіли.

Пташеняток годувати ,

А нам треба до роботи приступати.

 

Автор: вихованка гуртка «Друзі природи»

                        Художник Софія,7 років

Калейдоскоп  розвиваючих ігор

 

Ігри дуже цікаві, є прості, а є й складні.  Ось деякі з тих, які ми використовуємо.

Унікальний витвір людського розуму – лабіринт, відомий з давніх часів. Досить згадати міфи стародавньої Греції про страшне чудовисько Мінотавра, що мешкав в лабіринті на острові Крит. Багато з побудованих древніх лабіринтів досі овіяні таємницями і загадками, так, точна мета споруди Міста Гадів, наприклад, в Древньому Єгипті, досі точно не відома. Хоча передбачається, що спорудження такого типу повинні були служити захистом від смертних Богів, що нібито мешкали всередині. Для цього було зведено понад трьох тисяч приміщень! Безсумнівно, побувати у справжньому лабіринті було б дуже цікаво не тільки дорослим, але й дітям. Хоча знайти вірний шлях у численних тунелях вельми непросто. Пошуком виходу з лабіринту і належить зайнятися тому, хто вибере одну з ігор, які ми розробили. Тому грати в них можна навіть усією сім`єю – так буде ще цікавіше і веселіше! Нікому ще не заважало вміння знаходити вихід зі складної і заплутаної ситуації, а головоломка «лабіринт» якраз і тренує такі здібності.

Малюємо та самі граємо в лабіринт «Знайди їжу для пелікана»

  

 

Гра «Доміно»
Доміно — настільна гра, що з’явилася в 12 столітті в Китаї. У 18 столітті ця гра прибула і в Європу, де й придбала сучасний вигляд і назву. Набір доміно складається, як правило, з 28 кісточок, серед яких 7 дублів (1-1, 2-2, 3-3, 4-4, 5-5, 6-6 і 0-0) і 21 суміжна гральна кістки ( 1-2, 2-3, 4-5 і т.д).
Доміно – хіт на заняттях в наших гуртках. Ця гра підходить як для зовсім малюків, так і для дітей старшого віку. Прості правила, яскраві картинки, нетривалий раунд (що важливо для молодшої вікової категорії) – все це подобається нашим дітям. Ми граємо в доміно  завжди, використовуючи замість цифер тварини, рослини. В нашій грі ми використали зображення птахів. Пелікан- пелікан  (дубль) – це головна карта.

Так, що рекомендуємо цю гру для всіх!

Ось так граємо ми. Ділимось  на дві три групи  і вперед хто перший.